Богдан Кушнір:
"Воїн може змінити обладунки, але не наміри"
"Воїн може змінити обладунки, але не наміри"
«Існують люди, як планети. Бувають люди сателіти. Відтак яскраві, мов комети. Дають нам крила, щоб летіти…». Уривок із цього вірша належить не прославленим поетам Василю Симоненко чи Ліні Костенко, а курсанту факультету логістики Богдану Кушніру. В свої 26 років він пізнав коловороти долі, але всюди його супроводжувала творчість «наче маяк на який орієнтуються». Сьогодні Богдан навчається в Академії Нацгвардії і перед своїм випуском мріє дати життя проєкту, який покаже таке незвичне, але творче обличчя курсантів. Детальніше, читайте у нашому проєкті «Військові:МИ».
| Сила віри Богдан Кушнір, родом із Черкащини, можливо, саме Шевченківська земля і стала певним поштовхом до розмаїття талантів, якими наділена його особистість. Виховувала Богдана бабуся Ганна Семенівна, яка була викладачем музики в дитячому садочку. Завдяки бабусі з дитинства хлопчик зростав у гармонії зі звучанням фортепіано, баяну та скрипки, навчився гарно співати, декламувати вірші та малювати. Ще в дитинстві Богдан замислювався про те, щоб працювати із законом, охороняти та допомагати людям, але аналітичний склад мислення привів його на фізико-математичний факультет Вінницького педагогічного університету. Після завершення навчання, Богдан проходив строкову службу в одній із військових частин Нацгвардії у Запоріжжі, в якій потім залишився і підписав контракт. А далі був пекельний, а особливо для мобілізованих першою хвилею українських воїнів, 2014-й рік. Військовослужбовець пізнав дух війни у низці гарячих точок, серед яких Маріуполь, Амвросіївка, Степове, Савур-Могила. Після пережитого Богдан добре зрозумів, що у наших людей сильний дух, а дух не перемогти. А ще в найскладніші моменти його рятувала віра. |
«Чітко пам`ятаю, що в найскладніші моменти, скажімо, коли були обстріли, саме віра надавала незримі сили, які слугували найліпшою підтримкою. Я розумів, що воїн може змінити обладунки, але не наміри, якщо вже обрав шлях захищати країну, то треба залишатися вірним собі, своїй справі та йти до кінця».
| По життю із розвитком Зміна середовища перебування та оточення може мати різний вплив на людину, в залежності від обставин у яких вона опинилася. Такий вплив на Богдана Кушніра справив вступ до Академії. Він ніколи не забуде того моменту, коли із обпаленого війною світу опинився в атмосфері миру і безпеки та ще й із перспективами на майбутнє. Навчання одразу захопило курсанта як і творча реалізація своєї особистості. Висвітлення подій із життя факультету, підготовка сценаріїв та участь у культурних заходах Академії – це все стало невід`ємною частиною його курсантського життя, а разом із тим і можливість проявити себе в науковій діяльності. |
«Для мене цікавим є розвиток, адже людині властиво змінюватися та вдосконалюватися. Підтримку в науковій діяльності отримую від старшого викладача кафедри автобронетанкової техніки полковника Володимира Дем’янишина та викладача кафедри підполковника Владислава Топчія. Як тільки з`являється ідея, намагаємося одразу пустити її в розробку. Нещодавно в навчальному центрі Академії проводили експеримент із ударостійким бампером, який може стати у нагоді в протидії пошкодженню автомобільної техніки».
| «Альманах» - проєкт, який об`єднає творчих курсантів Співіснування творчості та військової служби в житті Богдана Кушніра створило мрію, яку він плекає із першого року навчання в Академії – створення книги, що складатиметься виключно з творів курсантів, під назвою «Альманах». На створення книги Богдана мотивувало бажання показати, що курсанти мають творчу душу та особливе бачення світу. Надихався гвардієць також творчістю полковника Дмитра Акімова, тому що окрім успішної військової кар’єри він працював ще й на творчому поприщі. Передбачається, що вірші та проза в книзі поділятимуться на патріотичний, ліричний і філософський блоки. Курсант хоче встигнути видати «Альманах»до випуску з Академії, адже розуміє, що коли буде проходити службу у військовій частині, на це буде менше часу. |
«На сьогодні вже подано більше 150-ти віршів. Переважно це ліричні вірші, деякі потребують редактури, але я зовсім не розчаровуюся, а, навпаки, пишаюся, що люди проявляють себе. Такий творчий прояв можна порівняти з металом, який зовні непримітний, але коли на нього падає світло, починає з`являтися блиск. Так і ці молоді люди, зовні звичайні, але коли ти читаєш їх поезію, розумієш, що від цієї людини йде тепло та світло. Дуже хотілося б, щоб «Альманах», який відображатиме внутрішній світ курсантів, став своєрідним дзеркалом через століття».
| Вічність творчості Творчість Богдана Кушніра також стала закликом для всіх українців під час флешмобу на підтримку полонених моряків. «Єднаймося військові України! Під прапор синьо-жовтих кольорів. Заради подвигів нелегкої години, незламних полонених моряків. Підтримаємо наших побратимів, що у полоні, нині в западні. Через агресію ворожих нам московинів – Тримайтесь браття! Ви ж бо не одні!» На щастя військовослужбовців звільнили, але поетичний заклик у якому поєдналися свобода, патріотизм та звитяга назавжди стане частиною військової історії України. Світ навколо Богдана Кушніра, за його словами, схожий на фреску Сікстинської капелли, адже складається із безлічі складових, при чому, щоб пізнати істинну багатогранність, концентруватися треба на чомусь одному. Також курсант вважає, що у нашому світі багато туману, який породжує ненависть та злоба, тож треба бути світильником серед цього туману, шукати людей із подібним світосприйняттям та об`єднуватися. Таким елементом об`єднання може стати творчість. «Творчість - це як небесне світило. Це наче маяк на який орієнтуються люди. Творчість повинна бути в нашому житті, адже все минає, а творчість вічна». |
Альона Руденко
